Народна уява створила поетичний образ дівчини-весни. Ця гарна дівчина чи хлопець дуже багата, люди чекали від неї щедрих подарунків, а тому дивилися на неї рано-вранці до сходу сонця: вибігали на горби, ставали біля воріт, вилазили на дах комори чи комори і запросив її піснями. Весну зазвичай закликають жінки, дівчата та діти. Весна – пора пробудження природи. Тому молодь збиралася на луках, біля річок, водила хороводи, проводила весняні ігри. До наших днів збереглися такі ігри, це і «Довга лоза», і «Кішка-мишка», і «Подоляночка», які супроводжувалися піснями. В українській традиції весна була часом пробудження Живого, тобто живого і веселого. Відео про скульптуру